Схід був символічним напрямком, і багато Отців Церкви закликали свій народ обертатися перед молитвою на схід.
Протягом перших кількох століть християнства серед різних християн з’явився звичай завжди звертатися до сходу під час молитви.
Це зустрічається у всіх працях ранньої Церкви, таких як Дидаскалія Апостолів, укладена між 200 і 250 роками:
Бо вимагається, щоб ви молилися на схід, знаючи написане: Співайте Богові, що зійшов на небеса небес, на сході.
Цікаво, що св. Василій Великий писав у 4 -му столітті у своєму листі De Spiritu Sancto, скаржачись, що люди забули, чому вони завжди стояли обличчям на схід під час молитви:
Що Писання навчило нас про те щоб звертатися на схід під час молитви? … Тому ми всі дивимось на схід у своїх молитвах, але мало хто з нас знає, що ми шукаємо власної давньої країни – Раю, який Бог посадив в Едемі на сході.
Символіка сходу
Схід – це напрямок сходу сонця і, природно, асоціювався з різними християнськими образами.
Наприклад, схід вперше розглядався як символ Христа, «світла світу» та напрямку Його Другого Пришестя.
Схід сонця також асоціювався з Воскресінням, оскільки в Євангеліях написано, що Христос воскрес із мертвих на світанку.
Крім того, схід також був пов’язаний з раєм і небом. Як згадував вище св. Василій Великий, Бог «насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив» (Бут 2:8).
Навіть в інших частинах Старого Завіту згадується обертання на схід для зустрічі з Господом.
Поглянь на схід, Єрусалиме,
Варух 4:36
і поглянь на радість, що приходить на тебе від Бога!
Молитва, звернена обличчям до сходу, була звичайною практикою в ранній Церкві і протягом багатьох століть зберігалася як католиками, так і православними християнами.
Автор: Philip Kosloski
Джерело: Aleteia
Переклад з англійської: Максим Гонтар
